Меф VHQ Вологда

Алё, братва! Привет, всем крутым парням и девчонкам, скидываю свою историю, рассказываю, как я купил мефедрон и катался на кедах вместо коньков по песку! Готовы, тогда ловите, собрались вместе и вперед!

В начале всего приключения стояли закладки - основа всего, без них никуда. Нашел я на связях суровую череду крисов, даже не знал, как мне повезло. Отакел на своем железном коне и бросился на поиски этой шикарной шняги.

Подъехал, значит, я к этому необычному дому. С виду он был неприметным, но я-то знал, что за стенами скрывается настоящий рай для настоящих гопников. Зашел, и там встретил своего старого друга, Коляна. Он долгие годы был знаменитым на всю округу своей связью и находками. Знал он такое, что еще никому не снилось.

Вошел я в его скромную комнату, и тут на меня напали запахи космического пространства. Все окна были закрыты, а на столе сверкнули разноцветные кристаллы. Я задумался, как соблазнительно выглядят эти драгоценности. Заказал я пару кусочков, а Колян растопил красный бонг. Огнем свечи придавал он ему особое очарование.

Я взял большую глотку, через бонг пропустил дым небес, и тут оно началось. Моя душа зависла на несколько мгновений, как будто тело исчезло, и остались только мысли, легкие и прозрачные, как мыльный пузырь.

Спустя некоторое время я пришел в себя и решил разнообразить свои впечатления. Предложил Коляну сменить обстановку и отправиться гулять. Ведь весной так здорово провести время на улице, особенно, если все вокруг тебя - шелковый песок под подошвами, как будто ты настоящий пилот.

Мы аккуратно сняли с тела разноцветные кеды и отправились поискать место, где можно кататься. Весь город был нашим полем битвы, и мы были готовы завоевать его. Прошли мимо детских площадок, парков и даже скверов, но нигде не было подходящего места.

А потом я вспомнил о своем друге Ване, который знал все заведения в округе. Позвонил ему, он сказал, что знает идеальное место. "На краю города есть заброшенный завод, там ровный асфальт, и никого вокруг", - сказал Ваня. Я не замедлил повторить Ванькины слова Коляну, и мы отправились под его руководством.

Как только въехали на территорию завода, поняли, что Ваня не ошибся. Ровный асфальт блестел на солнце и простирался до горизонта. Наши кеды гуляли по нему, словно рыбы в воде. Все мысли остались где-то позади, и мы просто наслаждались своей свободой и ветром, гоняющимся за нами.

Часы превратились в минуты, и нам казалось, что это никогда не закончится. Мы не могли остановиться, и продолжали кататься все сильнее и сильнее. Вроде бы и не на коньках, но все равно ощущения были непередаваемыми.

Когда уже казалось, что мы сейчас превратимся в агрегат, и нас никогда не остановить, наши запасы подошли к концу. Все, что осталось, - это мечты о новых приключениях и смелости попробовать что-то новое. А может, пойти на что-то старое, но с новыми силами и энергией.

Вот так зависаешь, сидишь на иглу, и понимаешь, что перед тобой - бесконечность, полная возможностей. А ты, гопник, готов принять этот вызов и покорить мир, даже если на скорости тебе придется кататься на кедах по песку. Бери свой ракетный кристалл и вперед, адреналин кипит в жилах, и пусть все вокруг вспыхивает яркими красками. Жизнь-то одна, и надо наслаждаться каждой секундой.

"Аха, братцы, сегодня мне пришла в голову такая история! Да, нечто похожее на наркомана-гопника. Капец, сам в шоке от себя. Но вот как по-другому расказать про гопников, наркотики и кеды? Нельзя! Мне очень хотелось рассмотреть оптику наркомана, проникнуться их менталитетом, а также использовать сленг и все эти прикольные словечки. Получилось или нет - судить вам. Делайте то, что хотите, шифруйте, а также переводите также как делала я. Смотрите подсказки, мне много теряться не пришлось."

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!